Мить двох життів

З подальшої долі стосунків І. і К. слід згадати тільки один епізод, який краще за все проілюструє їхню останню розмову.
З часу як вони...хоча сказати в цьому випадку "вони" було б неправдою, скоріше порібно сказати "вона..." Отже з того часу минув майже рік. І. просунувся по роботі і його шеф запропонував йому частку у своєму бізнесі. Вони підготували всі документи і незабаром І. вже працював на самого себе. Робота була нелегкою, але це було того варте.
Одного з звичайних робочих днів він саме повертався додому. На дворі було холодно і втомленому І. хотілося як найскоріше потрапити до квартири, зробити гарячого чаю,поїсти і відпочити. Він повертався дорогою що йшла біля озера і на середині шляху несподівано побачив ЇЇ. Вона йшла тримаючись під руку з тим... І. навіть не міг підібрати слова яким можна було б не лаючись характеризувати цю особу. Щось недобре заворушилося у І. всередині, його очі звузилися, а долоні стиснулися у кулаки. І. до скреготу ,заціпив зуби і подумки намагався себе заспокоїти. Він не збирався навіть глянути в їхню сторону, не те щоб зупинятися. Але цього дня мабуть у світі щось вирішило втрутитися у події і в черговий раз розворушити біль у його серці. Проходячи повз них він почув як той хлопець гукнув за ним:
- Гей ти, слабак, що ти там говорив, що поб΄єш мене?
І. зупинився і повільно озирнувся до нього. Краще б він ніколи цього не казав... І. підвів погляд і глянув йому прямо у вічі.
- ТАК. Я. ЦЕ. КАЗАВ.,- не своїм голосом відповів І. І в мене немає склерозу, на відміну від декого! Ти мабуть забула хто я такий , - глянув він на К.
- Та хто ти такий,теж мені найшовся ніндзя, та ти слабак останній, - з відразою у голосі промовила К.
- Щось довго ти збирався на цю розмову, здається я казав це ще кілька місяців тому, що ж ти так довго нагадувався? - ігноруючи слова К., І. знову поглянув на хлопця . Його голос почав набирати того металевого відтінку, який не один раз чули його вороги у ночі, багато хто впізнав би його зараз. Та на щастя, нікого поряд більше не було.
- Що , що ти сказав ?- заметушився опонент і відразу подався до нього, вже заносячи руку для удару.
Але І. встиг його випередити незважаючи на те,що він був одягнений зовсім не в бойовий костюм і не у відповідне для сутичок взуття. І. викинув ногу, вкладаючи в удар усю силу і відчай, що назбиралися у його душі. Зараз перед ним був той, кого він більш за все ненавидів у житті, а поряд нього стояла інша людина , яку він КОХАВ понад усе у світі. Біле й Чорне, Інь та Ян, Любов і Ненависть...Він просто не міг собі дозволити схибити, він чекав цього моменту стільки часу, безліч безсонних ночей він благав, щоб йому випала ця можливість...
Та несприятливі обставини все ж таки далися взнаки і його опоненту вдалося відвернутися від удару, який тільки зачепив тіло. Далі був удар у відповідь. Кулак нападника зачепив обличчя І. від чого той відсахнувся назад, засліпнувши від гострого болю у скулі.Але тут вже у справу втрутилися навички бійця, які до цього були засліплені болем і тугою в душі І. Відчуття зникли і його тіло перемкнулося на автомат. Це було мов рефлекс, який оберігає людину від різних несподіванок у житті. Так як ви відсмикуєте руку від гарячого чайника, коли обпечетесь, так само відреагувало тіло . Хлопець подався вперед і замахнувся ногою щоб добити І., що втратив орієнтацію від удару і нахилився на одне коліно, намагаючись опанувати відчуття. Тут трапилося те - що мало трапитися.І., сам того не усвідомлюючи, зробив рух руками, відбивши прямий удар ногою у обиличчя і піднявшись з коліна ступив трішки вбік і пропустивши ногу далі, зробив крок назустріч штовхнувши суперника у спину. Іншою рукою надавив на підборіддя.Класичний прийом Ірімі-Наге вийшов мов по книжці. Ноги нападника майнули в повітрі і той щосили вдарився об землю спиною. І. відступив убік, намагаючись остаточно прийти до тями. Та в цю мить до нього підскочила К. і також замахнулася на нього. І. просто перехопив її руку і закляк дивлячись у її очі. Вона не побачила в його очах люті, не побачила ненависті, просто неймовірне здивування і біль які просто линули від нього.
- Ти, ти... хотіла мене вдарити? Ти його захищаєш??? Як ти могла, як ти могла після всього що було між нами, ти обіцяла, ти...
Він відпустив її руку і відступив на крок назад. К. заклякла і мовчки дивилася на нього. Зараз погляд І. вже був просто вбивчим,таким, наче він хотів зараз її знищити. Так тривало кілька секунд, як несподівано очі І. знову змінилися, викликавши у неї ще більший переляк. Враз І. знову став таким, яким вона його колись пам'ятала. Таким вона його бачила тоді, коли віддавала йому обручку, коли вона зруйнувала їхні стосунки. І. повільно ступив назад, підняв з пожухлої трави відкинутий ним рюкзак і востаннє поглянув на неї. Його голос залунав з неймовірною тугою і жалем:
- Ти цього хотіла, отже тепер маєш, ось твоя залізна стіна, опора в житті, ось вона валяється онде у траві... І хто його переміг..? Слабак, горе-ніндзя, як ти мене назвала... То подивись тепер на свого захисника, чи зможе він тебе захистити, якщо в нього сміливості вистачає тільки щоб побити якогось слабака, на якого ти його натравила. Я не хочу більше тебе знати, чуєш? Не хочу тебе навіть бачити,і не потрапляй мені більше ніколи на дорозі, бо наступного разу йому так не пощастить...Ти зрадила все що тільки можна було, ти продалася за ті ненавистні гроші.Я все міг би тобі вибачи,все, але тільки не це. Запам'ятай тільки одне: Людина що зрадила Кохання, вже не людина. Я тебе ніколи не забуду, не забуду всього що було між нами...
Він розвернувся і пішов геть. Вона ще кілька хвилин дивилася йому у слід, а потім перевела погляд на свого обранця, який стогнучи, намагався підвестися з землі. Вона повільно підійшла і почала підіймати його. Щось змінилося в її очах, обличчям майнула відраза. Та її хлопець цього не помітив і підвівшись, з її допомогою, пішов за нею мов побитий цуцик.
...Минуло 10 років... І. несподівано для усіх його друзів, одружився з чудовою дівчиною. У них народилося двоє дітей, хлопчик і дівчинка. Обоє були гарними і слухняними дітьми. У них була чудова сім'я, якій всі заздрили. Його дружина просто неймовірно кохала його, та й він відповідав їй повною взаємністю. Все у них було відмінно і нічого не турбувало їхнього щастя. Дружина була впевнена у своєму чоловікові і ніколи не сумнівалася в його вірності. Та й підстав для цього не було. Тільки одна річ деякий час її дуже непокоїла. Кожного року, в один і той же день, незважаючи на погоду, він йшов до одного нічного бару і замовивши кілька склянок чаю,сидів там аж до ранку. Він ніколи не хотів пояснити чому він це робить, говорив тільки,що якщо вона йому вірить, то має його відпустити. Він обов'язково приходив вранці в один і той же час, і до наступного року, знову перетворювався на люблячого чоловіка і батька. Якось вона намагалася поговорити з барменом якого вони добре знали, але той тільки замовк і запропонував їй смачного індійського чаю. Тільки через багато років, один із їх друзів, змусивши її поклястися найстрашнішою клятвою, розповів їй про про події тих далеких років. Почувши все це, вони зрозуміла , що ніколи в житті, незважаючи ні н%